Неурядові організації є важливим джерелом інформації. Адже займаючись певним питанням, вони акумулюють чимало даних, зокрема, що дуже важливо, відповіді державних органів на запити. У них також є багато корисних контактів — з експертами, урядовцями тощо. Крім того, співпраця з НУО надає можливість брати участь в акціях прямої дії й ставати безпосередніми свідками подій, що напряму стосуються обраної теми. Ще однією важливою перевагою спілкування з недержавними організаціями є їхня відкритість до співпраці, порівняно з тими ж органами влади. НУО також характеризуються оригінальним підходом до збору й обробки інформації, а отже можуть надати цікаві несподівані і досить сміливі коментарі.

Хоча, з іншого боку, повідомлення НУО бувають суб’єктивними й недостовірними, містять багато емоцій і мало перевірених фактів. Часто проблема, яку піднімають активісти громадського руху, не відповідає масштабності її розголосу. Серед недоліків інформаційних повідомлень від НУО журналісти також відзначають заангажованість, заполітизованість, низьку якість подання інформації, некоректність та неоперативність.

Проте у більшості випадків НУО звертають увагу на проблеми, що дійсно важливі. І часто відбувається так, що, відстоюючи інтереси суспільства, вони зачіпають інтереси досить могутніх структур. Тому, висвітлюючи конфліктну ситуацію, сюжет чи статтю про неї обов’язково варто обговорити з юристом. В іншому випадку після виходу матеріал може викликати не лише широкий розголос, але й призвести до серйозних негативних наслідків Нижче наводимо публікацію, один з фігурантів якого після виходу звернувся до суду з позовом, вимагаючи від автора відшкодування матеріальних збитків; від газети у даному випадку вимагається публікація спростування.

Генеральна прокуратура України звинуватила Держкомлісгосп та Мінприроди України в протизаконному знищенні червонокнижних зубрів
У вересні 2007 року директор Київського еколого-культурного центру В. Є. Борейко звернувся до Генеральної прокуратури України зі скаргою на протиправні дії Держкомлісгоспу та Мінприроди України, які видавали дозволи іноземним та українським мисливцям для полювання на червонокнижних зубрів. Унаслідок цього чисельність зубрів зменшилася з 680 у 1991 р. до 190 у 2007 р. Серед цих “мисливців” були екс-губернатор Вінницької області В. Коцемир, помічник президента РФ Путіна С. Ястржембський, київський бізнесмен С. Зозуля, московський бізнесмен О. Андреєв, львівський бізнесмен Р. Майдан та інші. Кожний дозвіл на полювання коштував близько 7000 доларів.
Генеральна прокуратура України перевірила скаргу Київського еколого-культурного центру.
“Як з’ясувалося, — говориться у прес-релізі прокуратури, — Міністерство охорони навколишнього природного середовища, всупереч українському законодавству, на підставі незаконних відомчих актів видало спеціальні дозволи іноземним громадянам, які протягом тривалого часу під виглядом селекційного відстрілу добули десятки зубрів.
За результатами перевірки Генеральною прокуратурою України до Мінприроди та Держкомлісгоспу 19 жовтня 2007 року принесено два протести на незаконні відомчі інструкції та положення і внесено припис про вжиття заходів до припинення надання іноземним громадянам дозволів на незаконне добування диких тварин, занесених до Червоної книги України”.
Київський еколого-культурний центр та Екоправо-Київ подали позов до Мінприроди України на захист зубрів до Господарського суду м. Києва, де зараз і розглядається ця справа. Крім цього, буде подано позов до суду на Держкомлісгосп та Чернігівське обласне управління лісового господарства.
Ми звинувачуємо заступника міністра Мінприроди П. Большакова, керівника Головного управління мисливського господарства Держкомлісгоспу М. Шадуру, керівників Вінницького та Чернігівського обласних управлінь лісового господарства у варварському винищенні червонокнижних зубрів і будемо притягувати їх до відповідальності. Саме ці посадовці надавали незаконні дозволи на вбивство зубрів або займалися організацією полювання на них.
Директор Київського еколого-культурного центру В. Борейко.
«Сільські вісті» від 30 жовтня 2007 року.

На сайті http://uamedia.visti.net/silvisti/search.html («Сільські вісті» від 10 січня 2008 року) також можна знайти матеріал Наталі Литвиненко «Єврокопійка за золотого зубра», присвячений тій же темі, який однак не мав для газети і журналіста негативних наслідків.

Поширення недостовірної (яка насправді є такою чи видається за неї однією з зацікавлених сторін) інформації журналістом чи іншою фізичною особою тягне за собою цивільно-правову відповідальність. Її обсяг у кожному конкретному випадку залежить від ступеня обґрунтованості позову і внутрішнього переконання судді, який вирішує справу. У разі належного обґрунтування позову за поширення недостовірної інформації може стягуватися лише матеріальне і моральне відшкодування в порядку цивільного судочинства. А суми тут можуть бути від 1 гривні і до безкінечності, в залежності від розміру заподіяної шкоди. За словами провідного консультанта МБО «Екологія-Право-Людина» (http://www.epl.org.ua) Єлизавети Алєкєєвої, найбільша у її практиці присуджена сума моральної шкоди за поширення недостовірної інформації була у справі гром. Д. до Дунайського біосферного заповідника та редакції газети “Дунайська заря”, яких за рішенням суду першої інстанції зобов’язано відшкодувати позивачеві 50 тис. грн. солідарно; на сьогоднішній день дане рішення оскаржується в апеляційному порядку.

Подібні приклади, а також іншу цікаву й корисну інформацію з теми можна знайти також на http://www.epl.org.ua/a_spr_zahyst_E_aktyvista.htm
й на http://www.epl.org.ua/files/EPL_4-5.pdf (стор. 74).

Незважаючи на деякі суттєві недоліки, неурядові організації все ж є корисним джерелом інформації. На www.ednannia.kiev.ua Ви можете знайти інтерактивний довідник НУО України, створений ІСАР «Єднання».